У кожній країні є правила, за якими живуть її мешканці. Ці правила називаються законами. Якщо не дотримуватися законів, то в країні не буде порядку, жителям загрожуватиме небезпека.

       Законів багато, та серед них є найголовніший, що зветься словом “Конституція”. Конституція – це Основний Закон, що закріплює суспільний і державний устрій країни, функції органів державної влади, основні права та обов’язки громадян. Слово “конституція” латинського походження. З мови стародавньому Римі на українську “constitution” перекладається як устрій, будова (держави).

Наша Україна теж має свою Конституцію – закон, в якому записано гарантовані державою права та свободи українців. Конституція України була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Відтоді цей день відзначається як державне свято (підстава: стаття 161 Конституції України.

Як приймали Конституцію України

       Процес ухвалення Основного закону нашої країни у 1996 році іноді називають “конституційною ніччю”. І, дійсно, народні депутати України весь день і всю ніч працювали над проектом, залишаючись в сесійному залі без перерв понад 23 години. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами (всього в Конституції України 161 стаття та 15 розділів). Голосування за Основний закон в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. За Конституцію України проголосувало 315 депутатів (при 300 необхідних).

      Головними здобутками прийняття Конституції України було те, що Україна проголошувалася суверенною, демократичною, соціальною та правовою державою. По-друге, в Основному законі України були чітко визначені права та свободи людини і громадянина. Цей розділ Конституції України може бути змінений тільки референдумом (всенародним голосуванням).

      І хоча Конституцію України ухвалили за одну ніч, але розробляли її кілька років, а боролися за право мати її – декілька століть. Вважається, що першою вітчизняною конституцією була так звана “Конституція гетьмана Пилипа Орлика”, прийнята 5 квітня 1710 року однією з перших в Європі та світі. Яскравою сторінкою історії українських конституцій є період Української революції 1917-1921 років. Тоді було прийнято Конституцію Української Народної Республіки (29 квітня 1918 року), Тимчасовий основний закон Західноукраїнської Народної Республіки (13 листопада 1918 року).

Які конституційні права та свободи мають українці

       У статті 3 Конституції України наголошено: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це означає, що людина є цінністю не тільки сама для себе, а й для всього суспільства.

Конституційні права і свободи поділяються на громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні, культурні та інші (наприклад, екологічні).

До громадянських (особистих) прав і свобод людини належать: права людини на життя та його захист (стаття 27), на повагу до її гідності (стаття 28), на свободу та особисту недоторканість (стаття 29), на невтручання в особисте життя (стаття 32), на недоторканість житла (стаття 30), на свободу думки і слова (стаття 34), світогляду і віросповідання (стаття 35) та інші.

До найголовніших політичних прав і свобод належать: право на участь в управлінні державними справами (стаття 38), на об’єднання (стаття 36), на мирні збори та демонстрації (стаття 39), виборчі права та інші.

До головних соціально-економічних прав варто віднести право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41), право на підприємницьку діяльність (стаття 42), а також різноманітні соціальні права: на працю (стаття 43), на страйк (стаття 44), на відпочинок (стаття 45), на соціальний захист (стаття 46), на житло (стаття 47), на охорону здоров’я (стаття 49) та інші.

До культурних прав належать: право на освіту (стаття 53), на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (стаття 54) та інші.

Держава покладає на себе відповідальність забезпечувати реалізацію прав і свобод людини і громадянина, охороняти і захищати їх.